Вiршi дiда Кiндрата

Сергій - упертий, холостяк!

Жінок не любить, а ні як!

Ні, секс, він, любить, поважає!

Женитись, тільки, не бажає!

На нас, він, каже - барани!

На вас наділи кайдани!

Купились, дурні, на обман!

Заперли, жінки, в барабан!

Тут, не гадати по-руці!

Тримають баби, вас, в кільці!

Там, бігать треба, все, життя!

Які, до біса, почуття!

Щоб, так, здоровя віддавати!

Ні, краще, одному, гуляти!

А щоб жінкам, всім, був кінець!

Сховай, подалі, гаманець!

І вільним станеш, ти, вiдразу!

Таких обходять, як заразу!

Це, самий, гірший є недуг!

Жінки не люблять, всі, жадюг!

Хоча, потрібно міркувати!

Полон й самотність, що тут брати?

Тобі і тільки, вибирати!

Можливо, краще і за грати!

У лісі Колобок гуляв,

Повз нього Зайчик пробігав!

Ні, колобка він не дігнав!

Грошей нема – "косий" охляв!

А Колобочку не везе!

На зустріч Вовка вже несе!

Та тільки крикнув сірий:"Єс!"

За зуб схопився – карієс!

Лиш Колобок наш покотився,

Ведмідь на нього навалився!

Та сів "Михайло" на пеньок!

Його спина сказала – "йок"!

Тут Колобочок розгубився,

Почув Лисичку і купився!

Нема вже в лісі Колобка!

Скінчилась казочка, пока!

Хоча, на це, як подивиться!

Лисичка хоче вже втопиться!

Кляне і бабу й Колобка!

І все танцює гопака!

Пече у горлі, так болить!

Дешеві дріжжі – їй не жить!

В аптеці соди вже нема!

У лісі криза – всім хана! 

Гуляла свайба, грав баян!

Любив я випить! Не буян!

Носився голим по селі!

Сміялись всі навеселі!

І довго бігав, все шукав,

Втомився дуже і упав!

Знайшов я пляшку самогону!

Заліз на Яшку – й по загону!

Хороший був у нас кабан!

Нащо забрали мій наган!

А я бухаю вже калган!

Знов пачинаю балаган.

Вхопив у руки я лопату.

Сусід, віддай свою зарплату!

Але скінчився мій напір.

Побіг шукати я папір!

А потім, памяті – хана!

Кудись мене ти повела!

Горілки, наче, налила.

Можливо, поряд і лягла.

Я нализався, був, як кріт!

Ти де взяла такий живіт?!

Можливо, я і грубіян,

Та буде свадьба і баян! 

Спекотно! Озеро! Купались!

І чоловіків не діждались!

У воду, бачили, зайшли!

Куди поділись? Не знайшли!

Одна в істерику упала,

Усе на поміч вона звала!

І дуже голосно кричала,

Доки усіх не задовбала!

Та перестань, чого кричиш?

Коли, нарешті, замовчиш?

Чого боїшся, ще вспливуть,

Як будуть трезві, то знайдуть!

В мого он риби – зодіак!

Він не потоне, аж ні як!

І хоч, він плава, як дитина!

В постелі, повна – деревина!

В житті, я знаю, він – гівно!

Не піде точно він на дно!

Я що казала, он повзуть!

В руках по пляшці, бач несуть!

Не можуть дурні, ці, втопитись!

Їм головне, піти й напитись!

вірно пишеться:

подiтися, напитися і т. д.