Пiймаю
Не перший рік його ловлю!
Того, кого я полюблю!
Але, мені, щось, не везе!
Що познайомлюсь – пє, повзе!
Я мрію, сісти у літак,
Але хотілося б, за так!
Піду, у школу, стюардес
І приєднаюсь до принцес!
Його, я точно, там знайду,
Того, кого я полюблю!
Бо всі, хто сядуть у літак,
Уже, поділені, отак:
Ось, тут, мужчини - экстраклас!
А там, по-гірше – про запас!
Жарптицю я, за хвіст, спіймаю!
А поки, уві сні, літаю!
Справа у роках
Жінок й вино ти поважаєш,
Але що вибрати, не знаєш?
Воно і видно, що дурний!
Тому, що хлопче – молодий!
А тут, вся справа – у роках!
Чим більше жінці – більший жах!
А чим старіше є вино!
Так тим смачніше є воно!
Якщо є дівка молода –
Вона весела і прудка!
А чим молодше є вино,
Тим, більш, нагадує воно!
Та я жартую, не кривись!
В лице ти правді подивись!
Тут головне, звичайно – смак!
І що ти можеш, сам, козак!
Стимул
Щодень в спортсменів тренування:
Виконують тяжкі завдання!
Андрій десятку вже пробіг!
Стомився – більше він не міг!
Не мріяв хлопець про паркур –
У тренуванні ж перекур!
Але почався, тут, экстрим –
Вівчарка погналась за ним!
Немов ковтнув він анальгин –
У кров, влупив адреналін!
Уже нічого не болить –
Спортсмен через паркан летить!
А після того, так побіг,
Що всіх, на світі, переміг!
І сила, де взялась, й бажання?
Андрій продовжив тренування!
Пiдвiз
-Ти під спідницю їй заліз?
-Брехня! До хати, лиш, підвіз!
-А верещала, що вона?
-Мізку нема, вона - дурна!
-Навіщо ж ти її хапав?
-Я що, за так її катав?
Поганих намірів не мав,
Я лише, гроші повертав!
Тут потерпіла, в зал зайшла!
Вона підтримки не знайшла!
Суддя дівчину, як побачив,
Вердикт змінив - переінакшив:
- Ти, сів нетрезвим, за кермо!
Ти, пив горілку чи вино?
Стосунків, точно, ти не мав!
Як стільки б випив, то не встав!
А вас, шановна, ще побачу!
Заарештую - не пробачу!
Васабi
В Японії вони сиділи,
У ресторані, двоє їли!
Навколо, люди, щось галділи,
Васабі брали і балділи!
Микола також заказав,
Що є ото він ще не знав!
Багато в рота і поклав –
Відразу, плакати почав!
Олег пита: "Чого ревеш?
Й чому ти більше не береш?"
"Домівку я згадав й лісок,
В куточку мамин образок!
Остапа, що торік помер!
Втопився, бідний, наш шофер!"
"Так, був хороший той дідок!
А як васабі? Смачно, док?"
"Так, покуштуй, – чудовий дуже,
Цікавий смак, бери, їж, друже!"
Олег, до рота, хлоп, завмер:
"Навіщо стільки я запер?"
Сидить заплаканий, в сльозах!
Із боку, вигляд – просто, жах!
Микола: "Ти чого ревеш?
Мабуть добавки хочеш? Ждеш?"
"Я плачу, що втопивсь шофер!
А ти, зараза, всплив – не вмер! "
Тiльки Ти
Це, що, Микола, за синяк?
Його здобув, під оком як?
Сказав, із дуру, жінці "Ти"!
Так і вдалося огребти!
За це не бють, ти не бреши,
А краще, правду розкажи!
Вляглися, у ночі, ми спати
І жінка стала приставати:
"Ми всю неділю, тільки, спали!
Ми сексу, щось, давно не мали!"
А я, тут ляпнув: "Тільки, ти!"
Отак й вдалося огребти!