Фокус
У залі, поряд, дві блондинки!
На вигляд – гарні, дуже, жінки!
Але, вже, трохи, напилися:
"Ти, хочеш фокус? Подивися!"
Встає і світло вимикає!
В кімнаті, темрява гуляє!
"Скажи, де зараз є воно?"
Блондинка, друга: "Ти, чого?
І звідки, я, повинна знати?
Таке, важке, в мене, питати!
Я ж, у електрицi – тупа!
Для, мене, тема ця не та!"
"Пішли, дурепа, покажу!
Що я в цім "шарю", докажу!"
До холодильника веде:
Ось, тут сховалось світло!" " Де?"
Та, швидко дверцю відчиняє!
"Он, бач, куди воно тікає!", –
Її від гордощів розперло!
А друга, каже: "Я – доперла!
Усе, чекала на підвох!
А в тебе ж, розуму – на двох!
Поглянь, зараза, де сховалось!
Знайти чи довго не вдавалось?"
Не зрозумів
Там, на базарі, скрипка грає!
Ковбаси дядько вибирає!
Так, вже, годину він куштує!
Та, не купує, час марнує!
Одній із тьоток надоїло:
-Так довго ждати, це не діло!
-Ну, як вам? Смачно?
-Да і дуже!
-Тоді, купуй, скоріше друже!
Нема, що грошей?
-Гроші є!
-Тоді купуй, не відстає!
-Навіщо? Я не зрозумів!
-Ну, як навіщо? Щоб поїсти!
-Оце, упасти, а не сісти.
А я годину, що роблю?
Їм ковбасу і кайф ловлю!
Ялинка
Скоро, буде Новий рік!
Жінку вигнав чоловік!
Та, не зовсім, лиш, у ліс!
Бо, ялинку не приніс!
Та, приятельку позвала!
Бо, як вибрати не знала!
Дві блондинки, сніг лежить!
Все, ялинки, вам не жить!
Доки, щось, вони зрубають,
"Дров, багато, наламають!"
Швидко плине час – мина!
Їм додому, вже, пора!
А ялинки, все, нема!
Що знайдуть, то все не та!
Машка! Ти, куди, мене, завезла?
Холодно і я замерзла!
Досить, вже, її шукати!
Я – втомилась й хочу спати!
Все! Давай, оцю, рубати!
Що, без іграшок, начхати!
Це просто
"Учора я у вас була!
Робила кардіограму живота!"
"Так, памятаю у обід!
Дививсь ваш мозок, не живіт!"
"Так от, я зачіску помяла!
Ходила, у салон, рівняла!
А поки я її робила!
Бумажку, з результатами, згубила!"
Тому, невролог не приймає!
Обстежувати не бажає!
Я вас благаю, все згадайте!
Й мені, такуж бумажку дайте!
Задачка, зовсім, це проста!
В лінійку він бере листа!
Із низу, дату написав!
Всміхнувся, швидко підписав!
Поставив поряд і печатку!
Блондинка, з радощів, в присядку!
Тут те, що й вчора, ось, беріть!
Та втихомиртесь вже, ідіть!
Не зрозумiла
"Зустріти рада я тебе!
А ти – побачити, мене?"
"Дивлюсь Галина і хвилююсь,
Та зачаровано, милуюсь!
Не контролюю вже себе!
Мені, так хочеться тебе!
І серце, в грудях, так стукоче!
Трясуться руки, тіло – хоче!
І відчуваю, що встає!
Не знаю, Галя, що то є!"
"Та я, вже, вся почервоніла!"
Але спідниця, враз, злетіла!
Іван на неї подивився
І навіть, трохи, розгубився:
"Що ти швидка така не знав,
Тобі, про серце я, казав!"
Не ввiмкнула
Вона компютера вмикає!
Затримавсь чоловік, не має!
Колись, потрібно починати!
Але на що тут треба жати!
Так, окуляри вже оділа!
Працює мозок, аж вспотіла!
Та що вона з ним не робила!
Благала, плакала і била!
Він не працює! От біда!
Вона блондинка? Чесно? Да!
До чоловіка набирає!
Той весело, її питає:
"Ти на велику кнопку жала? "
"Звичайно, я про неї знала!
Ти думаєш, що я тупа?
Он спереді, отам, вона! "
Він не вгамується, сміється:
"Так що ввiмкнути не вдається!
Ти вилку вставила в розетку?"
"Ліхтарик я візьму й газетку!"
"Навіщо, там тобі ліхтар!
Там світла ж повно – нема хмар!
Й газету, мила, не пали!
Бо доведе це до біди! "
"Ти що вважаєш? Я дурна?
У нас электрики нема!
Без світла, що я там побачу?
Не ображай, бо я заплачу!"