Помилка
Коли, твоє, не там, лежить добро,
Рахуй, воно, пропало – загуло!
Коли можливість є,
А совісті, зовсім, не має,
Бере, він, все! Навіщо?
Й сам, не знає!
Затім, він, так, його, сховає,
Що, інколи, і сам, те – забуває!
Бере для того, лиш, щоб брати!
Тому, що, він, не може, не забрати!
Хоч, розуміє - попаде за грати!
Але все одно, буде брати, брати!
Зламали, у дитинстві, все, життя!
Тоді, в хлопчини, втягли букваря!
І хоч, назад, малий, його – забрав!
Йому, сказали, що він, вкрав!
І після того, тільки, щось, він, брав!
Усі кричали: "Вкрав, ти, вкрав!"
Приклеїли, ярлик, з дитинства!
Не бачив, ще такого, свинства!
Спочатку ж, як сплеча, рубати,
Усе, потрібно, пильно, розібрати!
Тоді ж, всі, так, довбали, те, дитя,
Що, він й тепер, краде! Й усе, життя!
Электрик
Сергій дружину вибирає!
Плюси і мінуси шукає!
А потім в зошит пише дані!
Оці хороші, ці погані!
Ретельно дуже провіряє!
Дівчат усе він співставляє!
Коли приходять вихідні!
Цілує губи й не одні!
Свою кохану, так впізнає,
Якщо вона, так тік вдовбає!
Коли залишаться одні,
То будуть блискавки в вікні!
О, це – вона, його пробило!
Знайшов кохану, він, на диво!
Мабуть, залишились одні!
Поглянь, як блима у вікні!
Він ризикує, ще прибє?
Так він – электрик! Ні, не вбє!
Розетку швидко він знайшов!
Туди два пальці – струм пішов!
А як заземлення знайде,
Кохання точно, вже не вбє!
Розумна - жiнка
Розумну жінку, зразу – видно!
Чужі, не робить помилки!
Розумна жінка – винахідна,
Вона придумує – свої!
Розумними, жінки, бувають,
За виннятком, коли кохають!
Як кажуть, всі, любов є зла!
Полюбиш, дівка і козла!
Розумній жінці, ось, пораджу,
Можливо, я, їй, не заваджу!
По-перше: не шукай, ти, краще,
Бери своє, нехай й ледаще!
Тому, що краще заберуть!
Своє ж, залишать, не вкрадуть!
І памятай, своє, завжди є краще!
Ніж те, чуже, красиве і пропаще!
По-друге: є такий закон,
Чим більше, буде перепон,
Тим, ліпше, напрямок вгадаєш!
Та, краще, парубка, впіймаєш!
Шукати, в третіх, холостого!
Так, не замужнього – одного!
Тому, що хлопець, ще не зна,
Що хоче, сам – є ти одна!
Якщо ж, була, ти, не розумна!
І вибирала, не сама!
Й тобі, підклали барана!
Спокійна, будь, ти – не одна!
Якщо ж, приліз, він, на двоїх!
На жінці й тещі, на своїх!
Скажу: «Тобі, не повезло!»
Але розумна, будь – назло!
Вибір
Чи це дорога в небуття?
Чи шлюб – це двері у життя?
Щось тещі вже давно не бачив!
Вона казала, що ледачий!
Погано так себе веде!
Невидно, щось, її ніде!
Стою і думаю єхидно!
Ввійти культурно, щоб не видно?
Чи встати, зразу, на диби –
Врубать щосили і з ноги?
Оселедець їв єврей
Микола, поїзд, самогон,
Який приніс, він, у вагон,
Й чималий кусень сала!
Абрамчик, поїзд, теж купе!
Сидить, він їсть, ні се, ні те –
Звичайний оселедець!
Їм їхать, довго, до кінця,
Еврею ж хочеться сальця,
Він, аж, змінився, весь, з лиця
І просить, трохи, дать сальця,
Покуштувать в Миколи!
Не дам тобі, я цей продукт
І поміркуй, ти, сам, отут.
Завжди, євреєм є єврей!
Вкраїнцем є вкраїнець!
Сальце залишиться сальцем!
І нікуди, тут, діться!
І з ним, я, впораюсь один!
Яж – українець, не грузин!
Але Абрам йде до кінця,
Тому що, хочеться сальця!
І просить, він, міняться:
Каже: " У рибі є свинець
І розум, він, дає, капець
Не порівнять із салом,
Їси кусок, повір, це – мед!
І, ти, вже, більш, ніж Архімед!
Можливо, ти – Давінчі!"
Микола, тяжко, так, зітхнув
І сала, шмат, тому, різнув,
В обмін на оселедець!
Микола рибу куштува!
Якась вона, така, суха,
солона і дешева!
А сало - жирне й три – рубля!
І хоч, воно, не з корабля,
І точно є не конопля,
Але, є теж, наркотик!
Послухай, каже, я, Абрам,
Розумний – дуже, не баран!
І сала, більш, тобі, не дам!
Воно вкусніш, чим риба!
І стоїть дорого воно,
Не те, що те, твоє багно!
Й його, мені, не треба!
Єврей:"Я, що тобі казав
Ось, бач, ні слова, не збрехав!
Свинець - велика сила!
Їси всього, ти, пять хвилин,
А, вже, допетрав, ще й один!
Що сало – краще риби!
І розум виріс, на очах,
А так, ти, зовсім бы, зачах!
Скажи, спасибі, рибі!"