Лампочка
Я хочу їсти, в день й в ночі,
Не можу влежать, на печі!
У мене є, одна, робота,
Що бачу, те й тягну, до рота!
Гриби, капусту, рибу, сало!
І не по-троху, а чимало!
Цибулю, яйця, ковбасу!
Усе прибрав і ще несу!
Не можу люди зупинитись,
Якщо, тут, їжа! Що дивитись?
По, саме, горло напихаю!
І хочу, ще! Куди? Не знаю!
Доки був погріб, я терпів!
Далеко, бігать не хотів!
Тепер, купили холодильник!
Й в башці, включається будильник!
Тріщить, зараза, кожен час!
Наїжся, каже, прозапас!
Яб з радістю, того, прибив,
Хто холодильника зробив!
У ньому, лампочка, там є!
Яка, спокою не дає!
Тепер й в ночі не можу спати!
Відкрив, я, дверцю і жувати!
Стоїть, зараза, холодильник!
Лежить, там, їжа! Гад - будильник!
Замислився
Він – культурист, він штангу жме!
Погляньте мязи, як він рве!
Але у розвитку відстав,
Учитись зовсім перестав!
Поглянув в зеркало – й влюбився.
Завмер, не диха, зупинився.
Стояв, замислився, мовчав!
І раптом мозок прокачав!
Не здирайте
У школі, списувать не треба!
Тобі, всі, кажуть вчителі!
Тому, що виростеш, до неба!
А вітер, буде, в голові!
Ті, хто, уроки готували,
Робили, звісно, помилки!
А ті, що потім, їх, здирали,
Завжди, їм, вдячними були!
Подрібно, звісно, не катати!
А добре вчити й добре знати!
Якщо, по-правді, вам сказати!
Чужі вчать, також, помилки!
Та тільки, так, вони, звикають!
Що вже й думок, своїх, не мають!
І, як папуги, повторяють!
Й чужі, все, роблять помилки!
Потрібно, краще, вже, вам жити!
Криве, те, зеркало розбити!
Своє, навчитись говорити!
Й свої, робити помилки!
Балотелли
Пацан опять в «Милан» вернулся!
Играл за «Ливер» - поперхнулся!
Там мышцы, в Англии качал
И всем, попутно, мозг засрал!
Он культурист, как штангу жал!
Вот это мышцы, как он рвал!
Но жаль в развитии отстал,
Учится вовсе перестал!
Он в отражение влюбился!
Он замер, весь – остановился!
Стоял, задумался, молчал!
И мозг случайно прокачал!
Пацан, ты как в «Милан» вернулся?
Процесс взросления ж затянулся!
Опять, наверное, наврал,
Что ты прилежным парнем стал?
Міні
Ось, тут - дорога, тротуар!
Он, краля - шльопа на базар!
На ній спідниця, пальців з пять!
Мабуть, щось, хоче показать!
Йде і сідницями вихляє!
Усім, дивитись, дозволяє!
Хоч, тільки вийшла, не біда!
За нею, йде, вже, череда!
Усіх зібрала, тут, до купи!
Так, інтересно ж! Й для науки!
Чи під спідницею - труси!
Дивись, як чухають, носи!
Можливо, довго б, так, гадали!
Якби, вона, сама, не впала!
І, всі, облишили носи!
Зітхнули, тяжко, ні - труси!
Спідницю, краля, вже підняла!
Затім, ретельно, підрівняла!
Але її, як не носи!
З під неї, вилізли труси!
Іде, поволі, вздовж, дороги!
Іде й показує, нам, ноги!
А, тут, на тракторі, Микола!
Він, оглядається, навколо!
І, як угледів, ті, труси!
Так, почало, його, трясти!
І зуб на зуб не попадає!
Чого? І сам, того, не знає!
Тримайся, дурень, за кермо!
Не дуже, це, допомогло!
Йому дорога, вже, не та!
Микола врізався, в стовпа!
Велика, сила є краса!
Хай, їй на задницю - оса!
Ці, зачаровані труси,
Ти, більш, дівчина не носи!