Спасли
В лікарні, корпус підпалили!
Спасають хворих, що є сили!
Пожежники біжать в підвал!
А там, лежать всі на повал!
Насилу, двох, всеж, відкачали!
А потім, доктору сказали!
Хто головним в лікарні був,
Упав, без тями, як почув!
Нашатиря йому дали!
На ноги, дядька, підвели!
Я, перед вами, маю борг!
Бо в тім підвалі у нас морг!
Хороший Москаль
Зустрів кум кума, на селі,
Обоє, вже, на веселі!
Погані всі, ті, москалі!
Погані куме, та не всі!
Ти куме їх усіх не лай,
Одну хвилинку, зачекай!
Та що ти куме? Та невже?
Там, хоч один, хороший є?
Зажди, згадаю, справді, є!
Згадав, нарешті – Депардьє!
Дуже розумна
Дівчина гарна, молода,
Прийшла до церкви і пита:
"Що мав на ввазі Феофан,
Як про єднання він писав
Душі людини з богом?
І, як нам бачення основ,
Прозріти допоможе? "
Тут, брови батюшка підняв
І отаке їй вiдказав:
"Та заміж – швидко, заміж – дура!
Рости дітей й піймеш натуру! "
піймеш (дiал.) - зрозумiєш
Хитрий Мойша
Радянська школа – перший клас!
Село – навчає вчитель нас!
Запамятайте всі, малі,
Не має бога на Землі!
Так, що не бійтесь й не ховайте,
Сміливо в небо дулю дайте!
І дулю тикають малі,
Не має ж бога на Землі!
Лиш, Мойша тихо, там сидить,
Під ніс, таке собі бурчить:
Як на Землі його нема,
Так він на небі, ні чи да?
Якщо на небі, там нема,
То дулі тикати – дарма!
Якщо на небі, він там є –
Стосунки, Мойша, не псує!
Вiрна цiль
Вона стріляє, вже годину!
Не попаде, ніяк, дівчина!
Не може влучити, у ціль,
А гроші, вже ідуть на міль!
Підходить, тут, якийсь дідусь:
Дай іграшку, ти їй, Петрусь!
В гвинтівку, кульку він несе!
Не попаде – його трясе!
Але все ж, якось запихав,
Стрільнув разок – і не попав!
Кажу: дай іграшку ти їй!
Я зараз, попаду у ціль!
Але, бач, знову "мимо дав",
Спіткнувся, трохи не упав!
Його хитає і трясе,
Але гвинтівку, знов, несе!
У право в ліво він повів,
А потім, на Петра, навів!
Хитнувся, трохи посміхнувсь:
Так іграшку даєш, Петрусь?
"Та що ви, діду, хай бере!
Хоч всі, додому їх несе!
І не жартуйте, дід Семен!
Тому, що ви не супермен!
– У цьому, правий ти, внучок!
А все ж попався на гачок!
Тут, головне, – дід каже їй, –
Не влучити, а вибрать ціль! "
мiль - в значеннi мiлина
Вагiтна
В лікарні лікар молодий –
Розумний хлопець і швидкий!
Закінчив вдало інститут!
Тепер, у нас, працює тут!
В бабусі, все він розпитав,
Відразу, їй діагноз дав!
Виходить в коридор стара,
Кладе хрести: Так не бува!
Дивлюсь, на ній, "нема лиця" –
Страшне, щось доктор обіця!
Назустріч бабці медсестра:
"Що за діагноз, як діла? "
А потім, зразу до отого,
До лікаря, до молодого!
– Ти що, Івнівні сказав?
Ти, що у картці написав?
Я отаке, не хочу чути!
У сімдесят? Не може бути!
Нащо вагітність записав?
Невдало, так пожартував!
А лікар далі в картку пише!
– Та їй оце – на користь лише!
Хоч і стурбована пішла!
Та гикiвка, уже, пройшла!
Заздрю я тобi
Так, гусінь, заздрю я тобі,
Як дуже швидко плинуть дні!
Їси-їси, жереш-жереш,
Згорнулася і потім ждеш!
Весь вільний час ти все лежиш!
Ніщо не робиш – тільки спиш!
Та все товстієш – вшир ростеш,
Майбутнє, лялечка, ти ждеш!
Раніше гусінню була,
А зараз вроду здобула.
А я все схуднути стараюсь,
Але даремно – поправляюсь!
Звiльнили
З роботи радісний прийшов!
"Та ні, нічого не знайшов!
Він жінці каже відпустили,
Вже не працюю, бо звільнили!"
"Поглянь на дурня, ще й сміється!
Щось часто це тобі вдається!
Так інших мила посадили!
Мене, одного, відпустили!