Комунiзм
Зніміть з стовпа, кричить сусід!
Як ви забрались туди, дід?
Пробачте, що сюди заліз,
Хотів побачить комунізм!
Купив, я, пиво і розклав!
Так, безкоштовно – роздавав!
Щасливі, всі – вони, були!
Мені, бокала, налили!
Ну, я напився й до стовпа!
Із верху ж видно – красота!
На нього, якось, я заліз!
Дивлюсь, а знизу – комунізм!
Старий я, дуже, вже - того...
Хотів, побачити, його!
Усі, за так, там пиво пють!
І морди, глянь, вони не бють!
Вели, спочатку, себе тихо,
А потім, почалося – лихо!
Мабуть, генетика – не та!
А може, це моя вина?
Багато пива їм роздав –
Ніхто, із їх, не дозував!
І тут, вернувсь соціалізм!
Який, до біса, комунізм?
Оцей, тому під зада дав!
Але, зараза, не попав!
А влучив, рівно, поміж ніг!
Той, слова вимовить не міг!
А цей, цьому пихнув під ніс!
Обличчя – щелепу, розніс!
Настав, у нас, капіталізм!
Який, до біса, комунізм?
Не хочу, більше, я його!
Побачив, трохи і того…!
Не бийте діда, відпустіть!
Пробачте, і з стовпа, зніміть!
Ти де?
Привіт любима, як діла?
Ну що, болить ще голова?
І, що ти робиш зараз й де?
Та ось сідаю на біде!
А так планую я вже спати!
Тебе, чи скоро дома ждати?
І, що ти робиш зараз й де?
Тебе ж, любима, жінка жде!
Та через стіл сиджу від тебе!
Так що брехати, більш, не треба!
Забий, ти мила, на біде!
Іди сюди, коханий жде!
А то сиджу, один, бухаю!
Тепер з ким випити – я знаю!
Я ж казав
Іван кайфує – не горює!
Щасливий – теща не воює!
Він, кожен день, її годує!
Поганих слів, зовсім, не чує!
Біжить синок, кричить, реве:
"Вкусила бабушка, мене!"
"Ну, що, тепер, ти будеш знати?!
Казав тобі лягай вже спати!
Навіщо пальці в клітку пхав?
Її я ще не годував!"
Наказати
Він тата з мамою не слуха:
Все пропускає мимо вуха!
Так, досить сина розпускати –
Його потрібно наказати!
Ви не праві, і тато й мати!
Отак, відразу й наказати?
Я б, краще, тім по лобі дав,
Дитя, весь час, хто розпускав
І неуміло, так вязав!
Про козлiв
Болільник дує в вувузел,
А жінка каже:" Ти – козел!"
Бушує мила - все летить!
Все не вгамується – кричить:
"Чоловіки, усі – козли!"
"Звичайно, люба, лиш мовчи!
А ти найбільший є козел,
Коли в свій дуєш вувузел!
Чого з тобою я живу?
Яких зірок, із неба, жду?
Чого я вийшла за козла?
Мабуть, була ще молода?"
Тут чоловік кричить:"Зажди!
Нічого більше не кажи!
За тему, цю, тобі мерсі!
Жінки дурепи є усі!
Отим жінкам открить не можу,
А ось, тобі я допоможу!
Сліпа була, ота сова,
Що вийшла заміж за козла!
Рибак
Стоїть на місці поплавок!
Не смикає, ну не разок!
Отак, потроху, я куняю!
Провалююсь і засинаю!
Минає час, мабуть - година!
Питає жінка: "Ти дитина?
Мені потрібно, дурню, прати!
Кінчай, старий, ти ванні грати!
Та чорт з тобою, йди рибач!
Що не пускала, ти пробач!
Тут, як смикнуло, повело –
Прокинувся я, як на зло!
Спіткнувся у ставок упав!
І тільки, облизня спіймав!