Вiра
Корчма і церква поруч стали!
Навіщо так побудували?
Не мирно там вони живуть,
Бо різний зміст та інша суть!
У церкві проповідь читають!
Вони безбожників спасають!
Моліться, люди, ви за них!
Щоб клятий бізнес, цей, затих!
Щоб Бог корчму ту покарав,
Про неї, щоб ніхто не знав.
Шумує злива, грім гримить,
У церкву блискавка летить!
Але попала у корчму!
Не "знаю", люди, я чому!
Згоріла зовсім – вся до тла!
Нема її – корчми нема!
У церкві зразу всі зраділи!
Святковий одяг, бач, наділи!
Але у суд подав корчмар.
– Нагнала, – каже, – церква хмар,
А потім, блискавку просили,
Бог виконав – влупив щосили!
«Та нi!» – церковники кричать,
Не хочуть гроші повертать!
Суддя послухав їх й сказав,
Угору пальцем показав:
"Вердикт, що винесу, не знаю,
Доки всіх фактів я не взнаю!
Мене дивує, лиш одне!
Усі, так старанно молились,
А церква каже – помилились!
Якийсь, корчмар у Бога вірить,
А церква каже – перевірить!
Молитва силу нам дає,
А церква це – не признає! "
Злякалась
Блондинка бачить переїзд,
Верне кермо і у обїзд!
Її спинив меліціонер,
Який вас біс туди попер?
Чому по рельсам обїзджали?
Ще мить, під поїзда попали б!
Я вашу паличку злякалась,
Велика, на шляху попалась!
Наступний раз, спиніться й ждіть!
Бо то - шлагбаум, тьфу, ідіть!
Штраф
Летить машина – він жене!
Постій! Це, в мене, не пройде!
На водія він вже попер!
Платіть! За швидкість штраф, шофер!
Той гаманця свого дає:
"На, забирай – усе твоє!"
Доляри, гривні він там бачить
І далі риє – не ледачий!
ДАІ посвідчення лежить,
Це – генерал, йому не жить!
Відразу, швидко, козирнув,
А у душі уже пірнув,
На шию каменя одів,
Це ж треба – сильно залетів:
"Пробачте вас не зрозумів!
Докласти, генерал, хотів!"
Це добре, хлопче, ти сказав!
Й великий палець показав!
Та доклади. Вже. Доклади!
Та тільки, правильно клади!
Доляри чітко в доляри,
Туди ти гривні не клади!
Вони окремо, там лежать!
І швидше, я не можу ждать!
Постів багато, треба гнать!
Чекай
У нас, сьогодні, в школі свято!
Мам, хлопців буде там багато!
Дозволь одіну я намисто,
Що з діамантів, усе, чисто!
Не можна доню, зачекай!
Сказала: «Ні! Тобі і край!»
«Чому не можна? Як так жити?
Намисто є і не носити!
Півроку жде мене ферарі!
Не можу їздити! Що далі?
У шафі десять шуб висить!
Не одягнути! Що робить?
Навіщо було дарувати,
Мені, скажи, ще довго ждати?»
«Татусь на пенсію піде,
Тоді, тебе, усе це жде!
А зараз, він збира на чай –
Простий даішник, вибачай!»
Як
Я розумію, без чудес,
Не рухати в перед прогрес!
Та тільки, це – не "Мерседес",
Хоча і четверо колес!
Як ти змістився, через ряд?
Як обігнав, усіх впідряд?
Мене ти більше не вмовляй!
Не сядеш, більше, у трамвай!
Пять
Завжди зі мною цифра пять:
Отак, почав я рахувать!
Оцінку пять я, так любив!
В футбол я грав і пять забив!
І друзі, в мене, всі на пять!
Коняк, як пєм, то також пять!
І кожен день, я жду пяти!
А потім що? Додому йти!