Вiршi дiда Кiндрата

Привіт! Давно тебе не бачив!

Ти де подівсь? Що не рибачиш?

Можливо, це все, не спроста?

Скінчилась доля холоста?

 

Та, ні! Один, я ще живу!

Ніяк, нікого не знайду!

Приніс, додому, я кота!

Тепер в квартирі – красота!

 

Є, вже на кого побурчати!

Ногою двинути, кричати!

І він, зі мною, любить спати!

А жінка може й підіждати!

 

Ось, я хотів тебе спитати:

"В квартирі ж, треба прибирати!

Коли включаєш пилосос,

Твій не лякається "барбос"?"

 

Якщо, по чесному – не знаю!

Можливо, він його й лякає!

Кота не так давно знайшов,

Лиш, третій місяць, як пішов!

 

Бувай! Не можу розмовляти!

Кота потрібно годувати!

А то цей гад не буде ждати!

Він до обоїв і їх драти!

 

Ось так, як довго не вбирати,

То можна, дещо, і не знати!

Учила віршика, на свято!

Зубрила так його завзято!

Блищали очі, як хотіла!

Отримать, в подарунок, крокодила!

 

Їй мама з татом обіцяли!

Та, одного, вони не знали!

Хотіла донечка такого –

Зубатого, та ще й живого!

 

Батьки ж їй іграшку купили!

На свято, дочці подарили!

Мала залізла на стілець!

Й таке, там, видала – капець!

 

Спочатку – дулю їм скрутила!

А потім, довго говорила!

Куди потрібно всім піти,

Щоб крокодильчика знайти!

 

І хоч, на свято, це не вчила!

Ні де помилки не зробила!

Вона не збилася, ні разу!

Сказала впевнено – заразу!

 

Один живе, усе стрибає!

З ким спати буде, ще не знає!

Весь день жінок він умовляє!

Чи повезе – ніхто не знає!

 

А цей у шлюбі, теж стрибає!

З ким буде спати, точно знає!

І цілий день одну вмовляє!

Чи буде секс, він ще не знає!