Забрали
Ворота, дівчина реве:
Нехай їх чорт всіх забере!
І службу цю й воєнкомат!
Немає слів, де автомат?
Як я одна і без любові?
Вони ж були на все готові!
Мені так сумно. За наказом
Забрали всіх пятьох відразу!
Вітька, Степана та Івана –
Не зарубцюється ця рана!
А також Клима і Хому!
Та ще й обох! Скажіть, чому?
Хвилин із десять, так страждала,
А потім, хвостик підібгала!
Не може дівка більше ждати,
Потрібно нових хомутати!
"Резерв"
Так, генеральський, теж, синок,
Буває, ходить в дитсадок!
Сидить, в солдатиків він грає!
Стріля – шумить, всім заважає!
Ось, виховательку він зве:
"Дивіться, цим не повезе!
Із флангу, правого, як вдарю,
А потім, з ліва "отоварю"!
Резерв прихований – отам!
Як час прийде, так в спини дам!"
Тут, вихователька спитала,
На військо, пальчиком, вказала:
"А от, солдатики стоять,
Ці теж, в резерві, будуть ждать?"
"Та що ви, час і марнувати?
Потрібно ж дачу будувати!"
Розумний
Зайшов мужчина у літак!
Сів, не пристебнутий, дурак!
Летіти з Києва, в Одесу!
Його вмовляє стюардеса:
"Будь ласка, як прошу, зробіть!
Ремінь безпеки пристебність!"
"Від мене, люба, відчепися!
Балакать, вічливо, навчися!
Польотів стільки я зробив,
Що часу лік, уже, згубив!
Дівчина від його відстала,
Але, по-рації доклала!
Підходить головний пілот!
Й бере мужчину в оборот:
"Я розумію ви в нас ас –
У літаку не в перший раз!
От уявіть таку картину:
Так, не пристебнуту людину!
Набрав я швидкість, щоб взлітати!
Уже, за двісті! Й далі – гнати!
Але двигун, чомусь накрився!
Я жму на тормоз – ніс зарився!
В салоні, звісно, вже бардак –
В повітря полетів дурак!
Біди чимало наробив:
Перегородку він пробив!
Залишив, хутко, перший клас!
З розгону вперся в экстраклас!
І хоч, звичайно, не хотів,
Вже, до пілотів долетів!
Упав, до мене, на коліна,
Широкі – очі, з рота – піна!
Не зрозуміло, що мичить,
На мене, глянув і мовчить!
Що? Уявили ви оце?
Це – збожеволівше лице?
Я вірю! Досить! Не кивайте!
Шановний, думайте, давайте!
В кабіні й так усе вверх дном,
А тут, ще й ви, з своїм гівном!
Розiгнав
У місто виїхав патруль:
Без зброї хлопці, та без куль!
Сьогодні, мітинги шукають!
Зібрались, бачать, розганяють!
Ти вчись, салага, молодий!
Дивись, як робить, це, старий!
Усіх, бувалий, розігнав!
Свою, майстерність показав!
Не відстає і молодий,
Хоча, звичайно, ще дурний!
Людей побачив, зупинив!
Дізнання зразу їм вчинив:
"Чого зібрались, що стоїм?
Ану, всі, звідси!" – каже їм!
Не має руху і мовчать!
Він став червоний і кричать:
"Так, хутко, звідси, розійшлися!
Розумні, теж, мені, знайшлися!"
Дідок, старенький, розсміявся
І перший, з мітингу, подався!
Отак, тихенько, розбрелися,
У інше місце подалися!
Хоч і здивовані були,
Від лиха, далі, відбули!
"Ну, як?"- питає, молодий.
"Так не погано, не німий!
І вмієш голосно кричати,
Якби навчився, ще мовчати!
Деталі справи ти пізнав!
Людей, з зупинки, розігнав!
Чотири сотні, метрів, йти,
Щоб до наступної дійти!"
Така
Така – вродлива і одна!
Така – фігура і сама!
Це випадково! Докажи!
Про себе, трохи, роскажи!
Я є лінива й люблю їсти!
Все! Лінь, мені! Пішла я їсти!