Вiршi дiда Кiндрата

Малий вилазить із кроватки,

Мішає тату й мамі спатки!

І все, пита, де ,ті, є грядки,

В яких, колись, його, знайшли!

Він хоче, щоб батьки не спали,

І там, сестричку пошукали!

Й не зна, малий, злякав лелеку,

А він, літав і не далеко!

Потрібно, синку, міцно, спати!

Батькам, своїм, не заважати!

Вони, в капусту, в двох, підуть!

Й сестричку, хутко, там знайдуть!

А принесе її лелека!

Так, що літав, тут – недалеко!

кроватка(рус.) - ліжечко(укр.)

Він милу зайкой називав!

І слова іншого не знав!

Її все гладив, цілував,

А потім дуже жалкував!

Росте у заї апетит.

Це вже не зая, а бандит!

"Капусту" так вона стриже,

Що хоче кицю він уже!

Ты, хочешь ласки и вниманья,

Тепла, любви и пониманья?

Тогда, кота, ты, не корми!

И будет ласка и вниманье,

Тепло, любовь и пониманье!

Поверь не станет он ворчать!

Тереться будет и мурчать!

Увесь нам мозок продовбав!

Він хоче кожен, щоб з нас знав:

В чужий, щоб простір не влізали,

Присутність в ньому дозували!

І хоч пізнав він цей секрет,

А лізе в простір – тет на тет!

Усі відносини зламав!

В очах директор наш упав!

Були чудові в нас стосунки!

А зараз, тільки підрахунки!

Хто, скільки і куди заліз!

Куди й навіщо суне ніс!

На курси зїздив,

Щось пізнав!

А потім, простір – розідрав!

Свою присутність показав!

Раніш дурниць таких не знав!

Не ліз, весь час – він дозував!

Аби розумним знову бути!

Навчання треба те забути!