Весілля на iнязі
Пили студенти, пють і будуть!
Студенти – це ж звичайні люди!
І у студентів є закон:
Начхать на кількість перепон!
Коли приходиш на весілля,
Бери півлітри на застілля!
Якщо ж горілки не знайшов,
Так розвернувся й геть пішов!
Студенти й інший звичай мають!
Його, у нас, не забувають!
По двісті, хлопцям наливають!
Дівчатам – сотню! І всі знають, –
Якщо не випєш – є закон!
Ти йди з весілля – go on!
А далі, пий, ти, скільки хочеш!
Та наливай, чого регочеш?
Поглянь, як двоє нализались!
Газети клеять – он, дірвались!
На двері ліплять, що в кімнати!
А завтра ж будуть віддирати!
Наклеїть легко – пять хвилин!
А щоб зідрати – пять годин!
Ура! Скінчився ПВА!
Ну що? Налити їм пора!
А що там блима із під ліжка
Й чиї ми бачимо там ніжки?
Так, це Сергій, узяв "Зеніт"
Й Оксани фоткає живіт!
Тут, раптом, в двері, хтось вліта!
І підбігає до вікна!
Ось, тільки, був і вже нема!
Повезло, дурню, що зима!
Все це весілля – на Інязі!
На третім поверсі, в общазі!
Силікон
Є, в нас, хороший магазин!
Я там купую й не один!
Всі хлопці ходять в "Риболов"!
Хоч, ціни в ньому – будь -здоров!
Та кожен з нас на це плює!
Нам головне, коли клює!
А в магазині вибір є!
Ще й файна дівка продає!
У неї гарні, повні губи!
І що важливо, пишні груди!
Ось, дід Антон, вже пристає!
Але даремно – не клює!
Старий, навколо, поглядає!
Дівчину, пильно, оглядає:
"У вас, приманка – силікон!"-
Пита, єхидно, дід Антон!
"Мужчина, в мене, все нормальне!
Усе, що маю – натуральне!
Який, до біса, селікон!
Ви, подивіться, дід Антон!
Якби погане продавала,
Нічого б, зовсім, я не мала!
І діду, ви, тут не одні!
Клюють й карасі, й окуні!
І ви повірите, чи ні?
Не те, що ви, а ще живі!
Вони, тут, ходять косяками!
Один пливе, ось, поміж нами!
Але, як руки не вбере!
Ляща карасем огребе!
А ви, купуйте силікон!
Можливо й клюне, дід Антон!
Спитав хлопчину психиатр
Ви не упевнені в собі?
Вас не боялися круті?
Візьміть зі столу он ключі!
Й сідайте милий в жигулі!
Нічого прав, що в вас нема,
Болить хай в інших голова!
Ви будьте впевнені в собі!
Від вас втікатимуть й круті!
Держатись будуть всі подалі!
Коли ви вжмете на педалі!
Звичка
Кохані стрілися в готелі!
Лежать, вони, разом, в постелі!
Відкрили серце, для любові!
Зєднатись тілом, вже, готові!
А що робити ще в готелі?
Коли – одні, так ще й в постелі!
Зарядка - повна батареї!
Не відірвеш його від неї!
На те й будуються готелі!
Займатись ділом у постелі!
Злилася пара у коханні!
Почав козак, наш, віджимання!
І тут почули, у готелі!
Що двоє роблять у постелі!
Коли захоплює кохання,
Стає гучнішим віджимання!
Але постукав, хтось, у двері!
Злетіли, двоє із постелі!
І щезло, раптом, все, бажання!
Скінчилось, в мить, їх тренування!
Гучніш постукали у двері!
"Ти не хвилюйся – ми в готелі!"
Але штовхає до балкона,
Отак, по-звичці, наче в дома!
Але буває так в готелі!
Нема балкона, тільки – двері!
І він летить, вже, метрів з дадцять!
А впасти, з неба, не віджаться!
І під готелем не трава!
Та жінка є завжди права!
Якщо, ретельно, розібраться!
Так, пізно й справді, хвилюваться!
P.S. Якщо жінка сказала,
що хвилюватись не треба,
так і не хвилюйся,
все одно буде, вже, пізно!