Туземець
У, джунглях, Африки, отам,
Туземець лупить у там-там!
Далеко чути: бум-бум-бум!
Турист питає:"Що за шум?"
«На вулиці стоїть жара,
А в нас скінчилася вода!
Її неділю, вже, нема!
А митись хочеться – біда!»
"Я вас, шановний, розумію!
Ви маєте, мабуть, надію,
Якщо молити небеса,
То будуть дощ і чудеса!"
«Та що ви кажете, здуріли?
Вас, часом, тут, не отруїли?
Побити треба ту сімю,
Що готувала, вам, змію!
Мені не треба, зовсім, дощ!
Я їсти хочу, хочу борщ!
Ви що, не бачите? Змарнів,
А також схуд і почорнів!
А це я, слюсара, благаю,
Бю у там-тама – викликаю!
Якщо, зараза, не прийде,
Знайду, спіймаю, в борщ піде!
Кросворд
Розсівся лікар, за столом,
Він не працює, бо облом!
Кросворд, ретельно, заповняє!
Мабуть, багато, дуже, знає!
Тут, хворий, в кабінет, приліз!
Навіщось, яблуко приніс!
Зітхнув, наш, лікар і читає,
Поволі, так, він щось не знає!
Так, звідки взявсь Наполеон?
Облиш, це, яблуко Ньютон!
Ти, Бонапарта йди знайди!
Сюди, до, мене, приведи!
Ми запитаємо його,
Як там до чого і чого!
Почерк(Чарiвник)
У терапевта, на прийомі,
Не перший раз – уже знайомі!
Обличчя – усмішка блищить!
Радіє так, аж верещить!
Я, лікар, втратив, вже, надію,
Злякавсь – хронічно, що хворію!
Ви є найсправжній чарівник!
Мого, здоровя рятівник!
Ось допоміг, оцей рецепт,
Ви, найгарніший, є эксперт!
Узяв бумажку терапевт.
І ніс, і вухо він потер!
І так, і сяк її крутив!
Що, тільки з нею не робив!
І так, і сяк її читав!
Нічого, він не розібрав!
Рецепта терапевт зімяв,
В корзину кинув, так сказав:
Не я, аптекар – чарівник!
Це він – здоровя рятівник!
Не знаю, що він, прочитав!
Які там ліки, вам, продав!
Бумажки, ті, я, перепутав!
Не ту віддав і всіх запутав!
Рецепт, ніякий, не писав,
А лише, ручку розписав!
Аналiз
В нього потенції нема!
А жінці треба, як в бика!
Ось до сексолога прийшла!
Розповіла у чім біда!
Сів він, аналіз прочитав!
–Так, роздягайтесь, – їй сказав!
– Навіщо, я? Яж є здорова!
– Вам треба бик, а не корова!
Якщо ви хочете бика,
Забудьте, мрія це не та!
Поставить можу тільки роги!
Не ждіть від мене допомоги!
Його аналіз – "будь здоров",
То є горілка, а не кров!
Взнав
В лікарні дзвонить телефон!
Сестричка трубку підіймає!
І вічливо, отак, питає:
– Та скільки можна, вже дзвонити?
Мені потрібно йти робити!
– Хотів я, тільки, запитати:
Як Іваненко із палати?
– Так, так у шостій він лежить!
Як там здоровя? Буде жить?
Як він себе, там почува?
Як в нього ребра і нога?
Як скоро ждати вже додому?
Він жінку забере з роддому?
Ага, ось, карточку знайшла!
Нога у нього зажила!
Так, гіпс знімаємо ми завтра!
Кардіограма – післязавтра!
В четвер, знімаємо ми шви,
Якщо підкине нам грошви!
А в пятницю, піде з лікарні,
Аналізи, як будуть гарні!
– Усе ви взнали, що хотіли?
Та, чую, чую, що зраділи!
Сестричка зкорчила гримасу!
Відстаньте, більш не маю часу!
Р.S.
Вже Іваненко не зітхає!
Тепер він все про себе, знає!
А то, у кого не питав,
Ніхто, в лікарні, не казав!
Мобілку, у карман, сховав!
Взяв костилі – пошкандибав!