Грошi
Усе, що чув, все забував,
Нічого він не памятав!
Піймав в полон його склероз!
Не допоміг тут і гіпноз!
У нього з памяттю погано!
На вигляд – двадцять, ніби рано!
Невже йому не повезло?
Розмяк він, хлюпа, розвезло!
Уранці, викликав директор!
Він, як податковий інспектор,
Про все ретельно розпитав
І отаку пораду дав:
"Ти позичай частіше гроші!
Звичайно люди всі – хороші!
Та повертають не завжди,
Або говорять:"Підіжди!"
Це спонукає памятати!
I призвiще й в лице їх знати!
Оце, таке даю завдання –
Розпочинай, ти, тренування!
Повір, де й дінеться склероз!
Це гроші, хлопче, не гіпноз! "
Яма
Отак з дитиною гуляєш?
Дитя реве, а ти дрімаєш?
Спокійно дай, мені, попрати!
Не можеш, що з малим пограти?
А що залежить від мене?
Він яму викопав й тягне!
Он бач, до хати докопав!
А там – фундамент, він не знав!
Занести в дім її не може,
Тому й кричить:"Хто, допоможе?"
Все будівельників кляне,
Ніяк бетон не розібє!
Не бiйтеся
У офісі, бушує шквал!
Усі на вухах, це – аврал!
Директор голосно кричить,
На всіх, кидається, гарчить!
Я, каже, буду, різать штат!
Багато – дурнів, мало – парт!
І ви повірте, це не жарт!
Мені не треба, стільки, карт!
Сидять, немов, ті королі,
Як роздаєш, так всі - дурні!
Зарплати, кожен рік, ростуть!
А, як до діла, всі, як ртуть!
Від мене, швидко, так тікають,
Одне на одного кивають!
Шісток, все бігають, шукають!
Самі зробити, як, не знають!
Всіх заспокоїв секретар!
Він має в цьому сильний дар!
"Директор з жінкою сварився,
Та, ненароком, подавився!
Тому і голосно кричить,
Усюди біга і гарчить!
Нікого, різать він не буде!
До понеділка все забуде!
І про скорочення, я взнав!
То лише, жінку він лякав!
Якщо погано буде жити,
Прийдеться родичів, її, звільнити!
Якщо один він заживе
Її рідню, він, розжене!
Так що ідіть і не лякайтесь!
І, між собою, більш, не лайтесь!"
Нехай кричить
Коли маленький, мій, кричить,
Я пісеньку йому співаю,
Поволі, лагідно вмовляю.
Тоді, він слуха і мовчить!
Колись, дитині й я співала,
Але сусіди всі сказали,
Нехай, вже краще, син кричить!
Чим ти співаєш – він мовчить!
Рiзниця
Помер бухгалтер, вже нема!
Попав на небо, до Петра!
Святий замислився, рішає!
У рай чи в пекло? Ще не знає!
А потім каже, сам дивись,
Підеш ти в гору чи у низ!
А дайте глянуть там і там,
Тоді я відповідь і дам!
До пекла двері відчинили
І там ревізію вчинили!
Сидять бухгалтера в кімнаті!
Страшні, не бриті і чубаті!
На вигляд, наче ті чорти!
Один працює, там за три!
І кава, навіть, не спасає!
І кожен обмаль часу має!
Он язики, ти бач, звисають!
Чи вчасно звіт здадуть? Не знають!
Бухгалтер двері зачинив,
В раю ревізію вчинив!
Заглянув він туди і бачить,
І там навколо всі кріпачать!
Сидять бухгалтера, в кімнаті!
Страшні не бриті і чубаті!
На вигляд, наче ті чорти!
Один працює, там за три!
І кава, навіть, не спасає!
І кожен обмаль часу має!
Он язики, ти бач, звисають!
Чи вчасно звіт здадуть? Не знають!
Бухгалтер звідти й до Петра!
І в нього він таке пита:
"Різниці, зовсім же, нема,
Хоч в рай, хоч в пекло, все хана?"
"Та підіжди, тут в чому суть?
Ті, що в раю, ті звіт здадуть!"