Рiзна байдужiсть
Я тут з байдужістю зустрівся,
З дівчатьми хлопці не везе!
Я ще і досі не жинився,
З ким не гуляв усе не те!
Люблю, щоб дівка готувала,
Посуду мила, прибирала,
На мене часто поглядала,
А також гарно танцювала!
Але що будеш ти робити?
Що не зустріну, то біда!
Минає місяць й що робити?
Не хоче жить так не одна!
Вони стараються забити:
Розумна, гарна і чудна!
А що з байдужістю робити?
Вона в їх різна, хоч й одна!
Яка фізмата закінчила,
Їй паралельно – не хотіла!
Ось ця в музшколі діток вчила,
По-барабану все – забила!
Що за мольбертом малювала,
Тій фіолетово – дрімала!
Жалкую, з ними поспішив
І друзів тільки розсмішив!
Тепер поволі вибираю,
Нікуди більше не "лечу"!
Плюю по-троху і шукаю
Й в кишенях дулі я держу!
Не блищить
Ретельно дочка вибирай!
Пораду дам, ти, дещо, знай!
У нас, ось, батько – золотий!
І до роботи він прудкий!
В електриці, бач, розуміє!
Машину, меблі, чинить – вміє!
Відремонтує пилосос
І телевізор, і насос!
Покрасить стіни, піл кладе!
Усе збере і розбере!
І це підчинить, підлатає!
Усе він вміє, все він знає!
І так іде із року в рік,
Все ремонує чоловік!
Але, якщо знайдеш, такого,
Не буде нового нічого!
У хаті, буде все старе!
На вигляд, тільки, як нове!
Барабан
Квартира, там сидить пацан.
Бє він щосили в барабан!
Все роздається – бам, бам, бам.
Сусідам спокою не дам!
Кричать жінки! Кричать бабусі!
Чомусь навколо всі не в дусі!
Та все сильніше – бам, бам, бам!
Сусіди, спати вам не дам!
Розумний лиш один дідусь.
Старий не лаявся чомусь.
В дворі побачив він малого.
Спокійно підійшов до нього:
"Який чудовий барабан!
Дай, я постукаю – бам, бам!
Який веселий, гарний звук!
А що в середині, онук?
Так інтересно, хто є там,
І гучно каже – бам, бам, бам?"
І щось підказує мені,
Настануть знову тихі дні!
І справді, мир і спокій там!
Не чути більше – бам, бам, бам!
Вiдучiть
Скажіть, будь ласка, ви пили,
Курили, з жінками були?
Та, що ви, лікарю! Не пив,
Не був з жінками, не курив!
А, що тут, робите тоді?
Мабуть, у вас же – вихідні?
Не треба, лікарю, питати!
Лиш відучіть, мене, брехати!
Посуда
Хірург питає в медсестри:
Сьогодні, випадків, лиш, три?
Так! Записала їх в журнал,
Один – легенький, два – аврал!
Що перший – той упав, з драбини,
Рука болить й понижче спини!
Цього, ось, збив автомобіль!
Він відчуває, сильний, біль!
А з третім, так зовсім, біда!
Летіла, там сковорода!
І, очевидно, не одна!
Чи виживе? Ніхто не зна!
Відмовився посуду мити!
А жінка - стерва, стала бити!
Живого місця, там нема!
Спасати треба, бо труба!
Нехай бере
Відомий, олігарх гадає,
Що сина, у житті, чекає!
Заходить батько, вже дідусь:
"Я, зараз, синку, розберусь!
Кладем ми гроші й пістолета!
Це є, підкинута монета!
Тепер онука, погукаєм,
Отак, майбутнє ми і взнаєм!
Якщо нічого не візьме,
Його нелегка доля жде!
Порядна буде, це людина!
Не те, що наша, вся, родина!
Як пістолета він візьме,
Бандитом буде, весь, в мене!
Якщо доляри забере!
Твою він долю обере!
Усіх, до щента, оббере!
У олігархи, син, піде!"
Онук, не думав – все забрав!
І пістолет і гроші взяв!
В кишені, хутко, заховав!
І родичам він честь віддав!
Дідусь із батьком подивились,
Спочатку, трохи розгубились!
"Та біс із ним, нехай бере –
Міліція, в нас, теж живе!"
Iдеома
Хатка-хатка, повернися,
Лісом, в мене, рзвернися!
Щоб не йшов я у обхід,
Зад розверни ти у вхід!
Хатка, трохи, не упала!
Й так, у відповідь, сказала:
Сидів би, краще, вже, ти дома -
Авангардистська ідеома!
Чого, оце, мені, сказала?
Я те що й ти, наввазі, мала!
Хай жде
На мене, жінка все кричить!
Та обіцяє, ще й побить!
Повернусь, мамо, назавжди!
Ану, синочку, підіжди!
За помилки, її платити?
Хай жде, до, тебе, їду жити!