Лектору
Як є бажання виступати,
Так ти повинен, дещо, знати!
Щоб до людей, щось донести,
Не треба "кармани плести"!
Постав ти ціль й ясну задачу,
Та поважай людей, в придачу!
Усе ти голосно кажи!
Свою увагу покажи!
Облиш, з бумажки не читай!
І в неї ти не підглядай!
Потрібно також розуміти,
Чому і як ти будеш вчити!
А все покаже результат,
Коли піднімуться, з-за парт!
Що будуть, потім, всі робити?
Вірніш, повинні всі зробити!
А ще точніше, ви б хотіли,
Щоб слухачі, в житті, зробили!
Т-т-теща
Щось заїкаться став Сергій!
Як одружився, він на ній!
Так, в нього теща з близнюків!
Побачив трьох і одурів!
У голові, мабуть, щось стер!
Скажи спасибі, що не вмер!
Знизу до гори
Дивує, зараз, молодь, вас?
Чим відрізняється від нас?
Та ні психолог, відповів!
І аргумент, такий, привів!
Ми як? Спочатку виростали,
До інститу шли, бухали!
Цигарку, першу, там смалили!
Жинилися, дітей, ростили!
Берем, сучасне покоління,
Чим відрізняється їх вміння!
Такаж залишилась мета!
Лиш, послідовність вже нета!
Тепер, все, роблять навпаки!
По списку, з низу до гори!
Спосiб
Схотіла схуднути одна,
Пішла до лікаря вона!
Він довго слухав, оглядав,
А потім їй таблеток дав!
У банці, триста штук було!
Багато так, щоб помогло!
Ви їх не будете ковтати,
Тут головне не розтоптати!
Розсипте ліки на підлогу!
І підніміть, ви, ліву ногу!
Частину ліків, тут, зберіть!
А потім – праву підніміть!
Та не обидві, не відразу,
Бо впасти можете на "базу"!
Вам треба впевнено стояти,
Й таблетки, повністю, зібрати!
Так кожен день вона робила,
Пілюлі – це велика сила!
За місяць схудла, так вона,
Неначе товста й не була!
Пiдняти дух
Ти глянь, як гарно виступають!
Вони ж такі таланти мають!
Чому ж ці здібності ховали?
Невдало, завжди, так стрибали!
А ти поглянь, он, у партер!
Скажи мені, що робить мер?
Що, у руках, своїх, тримає?
На сцену, в що спостерігає?
Так! То – гвинтівка і приціл!
І він, повірте, не дебіл!
Якщо захоче, попаде!
Рука, його, не підведе!
Якщо погано стануть грати,
Під кулі будуть танцювати!
Так не ловіть, артисти, мух!
Що головне – на сцені? Дух!!!
Вектор
Силач у цирку виступає!
Підкови гне він і ламає!
До верху гирі підкидає!
А потім він бере лимон
І міцно так його стискає,
Що соку в ньому вже немає!
Та ось, виходить чоловік.
Не молодий він вже на вік.
Очечки пальцем поправляє.
Стиска лимон – і льється сік!
I в силача почався тік!
– Ви, хто? Ви, звідки? Де секрет?
Не мав же соку, цей, предмет!
– Тут, головне, піймати вектор!
А я – податковий інспектор!
Не та любов
Як, ти, без мене? Де, зараз, ти, є?
Тебе не хватає, серце моє!
Згадую форми, профіль я твій!
Ти – краща, любима, за всіх на землі!
Тебе обіймав я, тебе, я кохав!
Що нас розєднають, того, я, не знав!
Дивлюсь на підлогу і сумно мені!
Не можу, без тебе! Погано й тобі!
Та досить Петрович! Ти, задовбав!
Клав би паркета i тихо мовчав!
Як рівно постелиш – не підведеш,
Свої, ти, півлітри, назад, забереш!
Не бійся, не хочу я пити, сто грам!
З горілкою пляшку, я, повну, віддам!